Європейський континент переживає найглибшу кризу безпеки з часів Другої світової війни, і це докорінно змінює геополітичні розрахунки. Повномасштабне вторгнення в Україну перепрограмувало всю архітектуру європейської оборони. Слова прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте — «Ми не у стані війни. Але ми точно не в стані миру» — точно передають нову європейську реальність.
Ці зміни вимірюються конкретними цифрами: лише між 2021 і 2024 роками оборонні витрати ЄС зросли на понад 30% і досягли 326 мільярдів євро у 2024 році. Як пояснила Кармен Лаус, до 2022 року Європейський Союз спирався переважно на м’яку силу та кризову дипломатію. Тепер же на перший план вийшли стримування і колективна безпека. Таке бачення закріплене і в цьогорічному звіті CARD Європейського оборонного агентства, де прямо вказано на гостру потребу зміцнювати спроможності Європи до ведення бойових дій високої інтенсивності. Те, що донедавна вважалося амбітними концепціями — спільні закупівлі, промислове переозброєння, інтегрована логістика — нині реалізується на практиці.
Певні орієнтири на майбутнє ми отримали під час розмови з Карін Енстрьом. Колишня міністерка оборони Швеції заявила: «Безпека і відновлення України — це сьогодні найвищий пріоритет зовнішньої політики. Вони борються не лише за себе, а й за нашу безпеку та мир. Якщо ми не зупинимо Росію зараз, Путін повернеться пізніше». Цей сигнал надзвичайно чіткий: Європа боїться. І вона діє — з Україною у центрі цього процесу.
Ухвалений у травні 2025 року SAFE Act закладає основи нового оборонного ландшафту. Він передбачає фінансову рамку обсягом 150 мільярдів євро для спільних закупівель у межах ЄС та з партнерами, включно з Україною. Програма охоплює ключові напрями — від систем протиповітряної оборони до кібербезпеки та платформ C4ISTAR. SAFE також став першим етапом ширшої ініціативи ReArm Europe, яка передбачає інвестиції в оборону обсягом 800 мільярдів євро до 2030 року. Це стратегічний поворот — від залежності від США до посилення власної колективної спроможності. Для України ці програми означають не лише підтримку, а й доступ до спільного виробництва, інновацій та оперативної сумісності.
І це не просто теорія. За словами самої Карін Енстрьом: «Українці діють розумно та інноваційно. Ми всі маємо вчитися в них. Швеції складно адаптуватися, можливо, нам слід взяти приклад з України».
З 2022 року Місія ЄС з військової допомоги вже підготувала понад 60 000 українських військових. Як зазначив посол Всеволод Ченцов у розмові з European Defence Matters, саме українські бойові практики, знання та досвід нині формують доктрину ЄС. «Коли ми виграємо цю війну, з’явиться ще більше напрямів співпраці з Євросоюзом», — сказав він.
Фінальна точка війни залишається невизначеною, але політична дорожня карта вже окреслюється. Кармен Лаус поділилася баченням Естонії: «Переговори щодо вступу до ЄС тривають, але це довгий процес. Усі знають, що треба робити. Це — їхнє членство. А вступ України до НАТО означатиме мир для нас усіх». Це не просто дипломатична риторика. Це курс, який уже втілюється».
Згідно з дослідженням Bruegel за 2024 рік, Україна дедалі більше розглядається як «доступний арсенал європейської демократії» — держава, здатна виготовляти дрони, бронетехніку та боєприпаси у великих обсягах за конкурентними цінами. Біла книга з питань оборони Єврокомісії 2025 року також наголошує на потребі «посиленої підтримки України» та інтеграції її в оборонно-промислову базу ЄС. Для цього вже у 2025 році створено спеціальну Оборонну робочу групу ЄС–Україна, яка займається координацією закупівель, спільним виробництвом і підготовкою ґрунту для спільного виготовлення озброєнь в Україні.
Процес вирівнювання з НАТО просувається паралельно. Оновлений Комплексний пакет допомоги Альянсу передбачає адаптацію українських Збройних Сил до стандартів НАТО. Тренування, реформи у сфері взаємосумісності, логістичне планування — усе це вже готує українські бригади до роботи у складі Об’єднаних Сил. Як зазначають аналітики RAND, це дозволить Україні, після вступу до НАТО, стати форпостом колективної оборони на східному фланзі.
Не менш показовими є і зміни в інфраструктурі. Європейський Союз офіційно включив українські коридори до мережі TEN-T, завдяки чому ключові транспортні маршрути — від Польщі через Львів до Одеси — будуть оновлені з урахуванням подвійного призначення: цивільного та військового. У планах до 2050 року — створення мобільної логістичної мережі, здатної оперативно переміщувати війська, техніку й припаси з одного кінця континенту в інший. Відповідні плани з мобільності, затверджені у 2023 і 2024 роках, передбачають масштабні інвестиції в модернізацію залізниць, автошляхів і прикордонної інфраструктури.
Поки що повноцінне членство України в ЄС та НАТО залишається справою майбутнього. Але фундамент уже закладений. Україна з держави-отримувача безпеки перетворюється на державу-постачальника. Її роль — структурна, стратегічна й ключова у довгостроковій візії безпеки Європи. І як слушно підкреслив Жозеп Боррель: найкраща безпекова гарантія для України — це зробити її частиною Європейського Союзу.
